викорчуваний

Приклад 1:
×ÓÆÈÍÊÀ ~ поруч проноситься покоління опалого листу кочівники у порожніх степах нашого міста без віри у цупкість сковородинського посоха до землиці без віри у меч що знаходить іноді серце брата тільки усміх відшуканий на дні звістує що народилася ще одна людина Віно для княжни 259~в тобі для мене ще одна людина в мені для тебе ~ поза схрещеними вустами кінець світу пень традицій викорчуваний зелене деревце що боїться назвати дідизною грудку перегною тільки начебто небо спільне для твоїх і моїх очей але запам’ятай що є ще небо Вітчизни воно ласкаве тільки для одного з нас І.Калинець.Пробуджена муза ~260 ~ ся земна куля нагадує кульбабу відлетять незабаром як білі парашутики ліси і міста вже звіяна голівка місяця стебло що біля землі держить його крихке а стебла що тримають нас одно біля одного ще менш тривкіші отож яке має значення хто ти ~ ходи за мною простягнена руко стріло що наздоганяєш мене Віно для княжни 261~ходіть за мною голодні очі на моє барвисте пасовище ходіть за мною довгі ноги бо так іде за господарем приручена олениця ходи за мною чужа туго адже тільки я тебе заспокою ходи за мною бо тобі бракує рідної колиски колискової яка знає найласкавіші у світі слова ~ жаль мені білої сльози жаль мені прощальної руки жаль мені самого жалю І.Калинець.Пробуджена муза ~262 поцілуй ночами його незаплющені очі доторкнися до його повсюдисущих рук врешті одного дня обітни йому голову презирливою посмішкою іншого світу такого мною погорджуваного ~ коли я повиймав з ніг і долонь золоті цвяхи одна сонячна скалка ще довго з грудей стриміла спогад про тебе кровоточив Віно для княжни 263~ ÂÅËÈÒÅËÜÊÀ ÄÎÙÓ ~ тієї ночі нас наздогнала погоня щемливих поглядів і тільки нам зрозумілих слів тієї ночі твої вуста закінчувалися як море приливом і відливом тієї ночі твої перси виносили на червоних вістрях зблукалі рибини пальців тієї ночі безмежна глибінь лона поглинула трьох мене вчорашнього нинішнього і завтрішнього ~ крізь воду вечора прозирає затоплене місто нашого кохання з деякими фрагментами білого пустинного майдану І.Калинець.Пробуджена муза ~264 з поваленими каріатидами ніг смаглявим куполом живота з напівзатертою фрескою твого лиця у забутті з колоною ніжності що повисла над чорним проваллям буденщини ~ хто ти у сьому мороці без свідоцтва одежі що золотаво опало з тебе хто ти у сьому мороці з терпким зітханням зеленим з одного боку хто ти у сьому мороці з близьким горизонтом погляду що рукою подати хто ти у сьому мороці Віно для княжни 265~з душею що скупо як молодик пробилася на вустах ~ потайний промінь заломлений крізь верству присмерку скупе слово переломлене крізь товщу тиші і смуги тіл переломлених у хвилі жаги і ніжність поки дісталася крізь пласти черствості викривилася але ще попереду кривий усміх заломлені руки і життя наше ламаного гроша варте І.Калинець.Пробуджена муза ~266 ~ О кришталева синя сутінь, де ти і я, мов два стебла.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”