викорчуваний
[ʋɪkort͡ʃuʋɑnɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Ботаніка) –
Який був вирваний з корінням, витягнутий із землі разом з коренями (про рослини, пні, дерева).
- (Лінгвістика) –
Який був усунений, ліквідований, винищений (переносно, часто про щось негативне, шкідливе).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. викорчуваний, р. викорчуваного, д. викорчуваному, з. викорчуваного, о. викорчуваним, м. викорчуванім