Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “викопувати” — процес виймання чогось із землі шляхом риття, розкопування.
2. (У палеонтології, археології) Процес вилучення з ґрунту кісток викопних тварин, стародавніх решток, артефактів або цілих об’єктів шляхом науково організованих розкопок.
3. (У сільському господарстві) Вибирання коренеплодів (буряків, картоплі, моркви тощо) із землі після дозрівання.
Приклад 1:
При цьому дорожнє полотно було зроблене по-старому ретельним римським способом, шляхом викопування ровів аж до досягнення рівня твердої основи та розміщення там товстого шару природно закругленого каміння, що було залите глиняним розчином . Якщо виникала необхідність, дно такого рову зміцнювалося верствою плаского каміння.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”