виконком

Приклад 1:
Мене викликали в Виконком, в Облоно, в Музей, в Облархів, в Істпарт, в Комісію охорони пам’яток… В уявлення про відповідального робітника з необхідністю включалося це: цілковита неможливість десь його спіймати. Я відповідав на ходу: — Пробачте, але я не можу.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”

Приклад 2:
Дєдушка — патрiярх i тепер: правнучата, внучата, дiти — всi вкупi, шiстдесят десятин не подiленi, тридцять одiбрав ревко — це так ревком, а потiм прийшов виконком, а землi все-таки не повернули… У дєдушки був i син — його Бубирець-незаможник «згрiб», а потiм Бубирця «зiребли», i загинули обидва. Дєдушка — патрiярх, i син був би патрiярх, коли б не чотирнадцятий рiк: втягли в споживче товариство за скарбника i ходив уже в збiрню.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”

Приклад 3:
Ми вже давно проминули провiнцiальний виконком, потiм ми залишили за собою й комсомольський клуб. «Ах ти, клуб, ти мiй клуб, зелененький клубе», — подумала я й зiдхнула.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”