виколядуваний
[ʋɪkoljɑduʋɑnɪj] Прикметник
Буква:В
Значення
- (Етнографія) –
(Про людину) Такий, що ходив на колядування, брав участь у колядуванні; також уживається як прізвисько колядника.
- (Релігія) –
(Переносно) Такий, що набув чогось, отримав у подарунок під час колядування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. виколядуваний, р. виколядуваного, д. виколядуваному, з. виколядуваного, о. виколядуваним, м. виколядуванім