1. Історико-філософський термін, що означає процес подолання, критичного переосмислення або відходу від принципів філософії Рене Декарта, зокрема від дуалізму розуму та тіла, раціоналізму та методологічного сумніву як першочергового засобу пізнання.
2. У ширшому науковому та культурному контексті — тенденція до відмови від класичного картезіанства (декартовіанства) з його строгим механіцизмом, розчленуванням об’єкта дослідження на прості складові та гіпертрофованою роллю свідомого суб’єкта в європейській науковій та світоглядній парадигмі.