Значення
- (Лінгвістика) –
Бути причиною появи, виникнення чогось; спричиняти, породжувати.
- (Юриспруденція) –
Змушувати когось з’явитися, прибути кудись, зазвичай офіційно або з обов’язку; скликати, викликати.
- (Психологія) –
Навмисно спровокувати, змусити когось до якоїсь дії, реакції (наприклад, на бійку, суперечку).
- (Техніка) –
У техніці: приводити щось у дію, запускати процес (наприклад, програму, функцію).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я викликую, ти викликуєш, він викликує, ми викликуємо, ви викликуєте, вони викликують