викладати

1. Розміщувати, розкладати щось по поверхні або в певному порядку.

2. Передавати знання, навчати когось чомусь; проводити заняття в навчальному закладі.

3. Докладно розповідати, пояснювати, висловлювати свої думки чи погляди.

4. (заст.) Витрачати, видавати гроші (частіше у формі “викладатися”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Тобто, коли Цизьо, залишивши в каюті Позенка, вийшов на палубу подихати свіжим повітрям і зауважив на бакборті кентавра, 0ін, звісно, пам’ятаючи першу зустріч на рівнику, кинувся навтьоки, однак Віктор Платонович, чи то вдаючи, ніби він не помітив Цизьового наміру порятуватися втечею, чи то й справді витлумачивши Цизів надто рвучкий поспіх не як небажання зустрітися з ним, кентавром, а як раптовий зблиск думки, з якою Цизьо біг униз, щоб поділитися нею з Позенком, з котрим він безнастанно нараджувався, додаючи й свого глека на капусту до Позенкових креслень, вирахувань і щоразу нових поправок і через це нехтуючи присутністю кентавра, що кілька разів, — звісно, не надто настирливо, — встромлював голову до їхньої каюти, — Віктор Платонович єдиним стрибком перегородив Цизьові дорогу й ригукнув, що конче мусить вилити перед ним, Цизьом, наболілу душу, після чого, самозрозуміла річ, Цизьові вже не випадало не лише втікати, а й дещо уважніше поставитися до чотириногого співбесідника, який одразу ж, ледве встигаючи передихувати, попри Цизьові кількаразові запевнення, мовляв, у них обох є досить часу і нехай він, кентавр, так не поспішає, — заходився викладати Цизьові, як він, Віктор Платонович, оце вдруге їде відвідати дочку Віруньки Гаврись — Гузар — Настю, котра в Нью-Йорку, цьому новітньому Вавилоні, ще коли жила при матері, що деякий час, поки Настя вчилася, здавала частину помешкання, спочатку одну, а тоді й другу кімнату на винайм, — запізналася зі студентом Колюмбійського університету, лаоським принцом, як це згодом виявилося, а тоді просто собі смиренним, трохи засмаглявим квартирантом, який зажадав навчатися української мови і справді опанував її настільки, що й згодом вільно порозумівався нею з Віктором Платоновичем, — усе це, звісно, на догоду Віруньці, що для своєї одиначки бажала зятя-українця, пручаючися, аби зайвий раз, і то саме тоді, як на уярмленій «нашій, не своїй землі» викорінюють весь народ, не йшла на погній по чужих бездушних культурах українська кров, вирощуючи нетямущих бовдурів без роду й племени та ще роз’юшених україножерів з власних онуків, надмухуваних українофобною ненавистю чужими, мстивими богами, проти чого Вірунька й пробувала вберегти Настю, котра, певна річ, нічого й слухати не хотіла, учадівши від любови, мовляв, або лаоський принц, або з мосту в воду! — а що мала Вірунька чинити?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
В політиці я завше покладав найбільше ваги на політичну науку, котра мусить виясняти людям напрямок і грунт їх громадської праці, а способи праці кожна особа чи кожний громадський елемент знайде собі сам одповідно до своїх сил, натури й обставин; через те я з свого боку старавсь, наскільки було сили моєї, викладати сурйозно науково й спокійно свою частину політичної науки (історії) з кафедри й літературно За 3 1/2 семестра, в котрі я викладав в К[иївськім] університеті, поки мене з нього вигнав гр[аф] Толстой, я вспів пройти: огляд історії, історіографії і історії філософії переважно класичних народів, первісну культуру (людей іскопаємих і диких) і почав історію народів старого Востоку. В петербурзьких журналах вспів я напечатати: «Борьба за духовную власть и свободу совести в XVI и XVII в.», «Новокельтское и провансальcкое движение в Франции», «Народные наречия и местный элемент в образовании», «Евреи и поляки в Юго-Западном крае»; в Києві я дав реферат в «Географ[ическом] обществе»: «Отголосок рыцарской поэзии в русских нар[одных] песнях» і на Археолог[ічному] конгресі 1874 р.
— Невідомий автор

Частина мови: дієслово () |