мурувати

1. Зводити, будувати споруду (стіну, будинок тощо) з каменю, цегли або інших штучних матеріалів, з’єднуючи їх за допомогою будівельного розчину.

2. Перен. Щільно, міцно закладати, загороджувати, утворюючи непрохідну перешкоду (наприклад, мурувати вхід, вікно).

3. Перен. Створювати щось міцне, тривке, непохитне (наприклад, мурувати державу, щастя).

Приклади вживання слова

мурувати

Приклад 1:
І поставив над рікою Клязьмою град, і назвав його [за] першим своїм іменем – Володимиром, і побудував у ньому церкву Пречистої Бо- городиці, і велів хрестити людей усюди, і церкви мурувати, і дав їм єпис- копа. Звідти пішов до Ростова, збудував церкву дерев’яну, і дав [їм] єпис- копа.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”