Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма до слова “вихор” — невеликий вихор, порив вітру, що кружляє.
2. Рідкісна назва метелика родини сонцевиків (лат. Hamearis lucina), який поширений у Європі та має крила коричневого кольору з жовтими плямами.
3. У техніці — невеликий вихор, локальне завихрення потоку рідини або газу.
Приклад 1:
дещо зайво розцяцькованим (хоч, може, то був просто Семенів спосіб розповідати, та й кому, зрештою, заважали зведені навколо справжніх подій один, другий, ані трохи не шкідливий словесний вихорець? ), позаздрив оповідкам про його, Чирвиного, прадіда, якого царським указом разом з іншими селянами вислано до Сибіру за підпал упиря-поміщика (байдуже, що то, мовляв, не Чирвин прадід, а хтось з сусідів учинив підпал), а ворохобницьке село на Правобережжі царський гуманний уряд зрівняв з землею, щоб не бовваніло й димаря, який нагадував би про минуле, як майже три чверті століття перегодя за другої світової війни рештки руїн (на подобу Пісків), спалених і ніким не оплакуваних українських сіл, знищення котрих ані скіленьки не хвилювало наскрізь пророжевілого сумління вільного, а ще менше невільного світу (українці?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”