Словник Української Мови
Буква
1. Втрачати, губити когось або щось, позбавлятися когось або чогось, зазвичай у великій кількості або внаслідок недбальства, нещасного випадку, лиха.
2. Знищувати, винищувати, викорінювати (рослини, тварин).
3. Розтрачувати, марнувати, втрачати без користі (час, сили, гроші тощо).
Приклад 1:
У такому суспільстві запанують мир і злагода, єврей нізащо не нашкодить єврею чи, як живописав Ісайя, «вовк та вівця будуть пастись разом, і буде їсти солому, немов та худоба… вони не чинитимуть зла і вигубляти не будуть…» (Іс., 65, 25). Самі люди, на думку пророків, таке суспільство не побудують, його їм подарує Бог, але зробить він це лише в тому випадку, якщо євреї зречуться язичництва й перейдуть до монотеїзму.
— Невідомий автор