Значення
- (Лінгвістика) –
(лінгв.) Властивість мовного знака, що полягає в наявності двох сторін — плану вираження (матеріальної оболонки, звучання або написання) та плану змісту (поняття, значення).
- (Техніка) –
(фіз., техн.) Наявність або використання двох незалежних сигналів для передачі інформації, керування або контролю.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двосигнальність, р. двосигнальності, д. двосигнальності, з. двосигнальність, о. двосигнальністю, м. двосигнальності, к. двосигнальносте