виголос

[ʋɪɦolos] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    У фонетиці: спосіб артикуляції звука мови, що характеризується місцем і способом утворення, а також участю голосу; вимова, артикуляція.

  2. (Лінгвістика) –

    У лінгвістиці: особливість вимови, характерна для певної мови, діалекту або окремої особи; акцент, вимова.

  3. (Лінгвістика) –

    Заст. або спец. (переважно у множині): висловлювання, слова; вислів, вираження думки.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. виголос, р. виголосу, д. виголосові, з. виголос, о. виголосом, м. виголосі, к. виголосе

Більше записів