Значення
- (Лінгвістика) –
У фонетиці: спосіб артикуляції звука мови, що характеризується місцем і способом утворення, а також участю голосу; вимова, артикуляція.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці: особливість вимови, характерна для певної мови, діалекту або окремої особи; акцент, вимова.
- (Лінгвістика) –
Заст. або спец. (переважно у множині): висловлювання, слова; вислів, вираження думки.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. виголос, р. виголосу, д. виголосові, з. виголос, о. виголосом, м. виголосі, к. виголосе