Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “вигрібати” — видалення чогось із середини за допомогою рухомого знаряддя (наприклад, лопати, совка), очищення від вмісту шляхом вибірання.
2. (у техніці, будівництві) Процес вибірки ґрунту, породи або іншого матеріалу з котловану, траншеї, виробки механічним способом (екскаватором, грейфером тощо).
3. (переносно, розм.) Повне вибірання, вилучення чогось із закритого простору або певної сукупності; вичерпання.
Приклад 1:
Адже те, що робив Калинець—ів«Пробудженій музі»,ів« Н е 0 вольничій»також,хочінаіншомурівні,—то,властиво,розчищання пожарища, вигрібання з грубої верстви попелу клаптів обгорілого пергаментута придатних до відчитання сторінок (зрештою, він сам процесказавнайточніше:«ятакпекельно/виборював/первозданне /роками поспіль /проступав образ /міліметр за міліметром /із0під фальшивого/золотого/покрову/таквідновлюють/ікони/моякоха0 на»). «Шістдесятницька дитина», я щокрок упізнаю розкидані в цих текстах світляні знаки «культурної топографії» часів мого дитинст0 ва — нормативний «духовний пайок» тодішнього вкраїнського інте0 ліґента: фото Мишуги в партії Йонтека, «Не отвержи мене во врем’я старости» Березовського, концерт О. Криси в Київській філармонії («немає зайвого квиточка?»), ранній І. Марчук (той, що з маками!
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”