Словник Української Мови
Буква
1. Технічний термін для позначення виїмки, котловану або заглиблення, що утворюється в результаті виймання ґрунту, гірської породи або корисних копалин відкритим способом; кар’єр.
2. (У спеціальному контексті) Місце, де колись велася розробка корисних копалин, але яке занедбане або затоплене водою; старий кар’єр.
Приклад 1:
Він закрив обличчя руками й опустив голову: на його потилиці набрякала кров’ю хустинка… Так він сидів ні живий і не мертвий, сидів невідомо скільки, бо й не почув, як Петро з омерзінням вклав у піхви шаблі, зіскочив з Куріпочки, підійшов до карети, розчинив навстіж двері і вигріб з карети Хабіджу. Він згріб її так швидко і легко, що Хабіджа навіть не спам’яталася, не встигла навіть і цінькнути, як опинилася у сідлі… Проминувши балку одну і другу, Петро зупинив Куріпочку в тернових чорних чагарях над Вовчим Горлом.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”