1. Той, хто вигадує, створює щось нове, оригінальне; винахідник, творець.
2. Той, хто схильний до вигадок, фантазій; фантазер, мрійник.
3. Той, хто навмисно створює неправдиві історії, розповідає неправду; брехун.
вигадник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
У двадцятилітньому віці Ада втекла від нього до Риму, де невдовзі її пошлюбив сімдесятип’ятилітній професор мнемотехніки, один із стовпів блюзнірського товариства «До Вищої Сяйливості», блискучий коханець і вигадник, володар кількох невичерпних маєтків у Калябрії. Тодішня Ада виявилась тією піддатливою глиною, з якої він виліпив її нинішню — і душу, і тіло, і розум.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: іменник (однина) |