видок

[ʋɪdok] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Застаріле та діалектне: свідок, очевидець якоїсь події.

  2. (Юриспруденція) –

    У кримінальному жаргоні та розмовному вживанні: свідок з боку обвинувачення, часто такий, що дає свідчення на суді проти співучасників злочину.

  3. (Література) –

    У фольклорі та міфології: привид, примара, постать, яку вдається розгледіти; те, що ввижається, маревніє.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. видок, р. видоку, д. видокові, з. видок, о. видоком, м. видокові, к. видоку

Більше записів