видій

1. (у давньоруській літературі) Письменник, оратор, проповідник, що володів красномовством; часто вживалося як епітет або частина імені (наприклад, Іларіон Видій).

2. (застаріле, високе) Творець, поет, митець слова; той, хто створює художні твори або пророчі викладки.

Приклади вживання слова

видій

Приклад 1:
А як приставиш окріп, то піди видій корову та оджени вівці до череди. Мотря прокинулась і через сон насилу розчовпала, що свекруха вчить її розкладать дрова в печі, неначе її й того не навчила.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”