видавничий

[ʋɪdɑʋnɪt͡ʃɪj] Прикметник

Буква:В

Значення

  1. (Література) –

    Стосунний до видавництва, пов’язаний з видавничою справою, призначений для неї.

  2. (Література) –

    Стосунний до видання (друкованих творів, документів тощо), пов’язаний з їх підготовкою та випуском.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. видавничий, р. видавничого, д. видавничому, з. видавничого, о. видавничим, м. видавничім

Приклади з художньої літератури

  • Тільки б не опинитися там самотнім і нікому не потрібним, молишся подумки, до того ж ОРГКОМІТЕТ повинен оплатити дорогу туди й назад і перебування в готелі, а якщо ні, то доведеться зичити в Мацапури ще три сотні, Хомський, бо ніщо тебе так не дратує, як потреба пити за чужий кошт, такий ти вже є від природи, тільки за власні — й по всьому, розмова коротка, не люблю бути комусь зобов’язаним, курва мама. Подумки калькулюєш свої цьогорічні кредити — набирається десь так до тисячі, але то пусте, адже ти вже закінчуєш оту повість у новелах і у видавничому плані маєш гарантовану позицію на дев’яносто другий рік, а тому вперед, Хомський, життя прекрасне, переповнені загальні вагони хвацько виспівують “раз, два, раз, два, раз, два, три”, ето же настоящій фашизм, каже чоловік твоєї вчорашньої коханки, але вона не знає що відповісти, і, здається, вони починають уже жалкувати про цю подорож, на біса було їхати в це лігво бандитизму, коли в бюро їм пропонували значно цікавіші й безпечніші путівки, скажімо, до Нагірного Карабаху чи в Фергану.
    — Юрій Андрухович

Більше записів