1. Властивість або стан, коли щось існує у двох різних формах; наявність двох варіантів форми одного явища, поняття або об’єкта.
2. У мовознавстві: наявність двох різних граматичних форм (наприклад, відмінкових закінчень, ступенів порівняння) для вираження одного значення, що вважаються нормативними (наприклад, “за допомогою” і “за допомогою”, “цукру” і “цукору”).