Словник Української Мови
Буква
1. Стан, коли щось повністю використано, спожито або втрачено; відсутність запасів, ресурсів, можливостей для подальшого використання.
2. Фізіологічний або психологічний стан крайньої втоми, виснаженості, коли сили або емоційні ресурси повністю втрачені.
3. Відчуття повної духовної або творчої спустошеності, втрати інтересу, мотивації або натхнення.
Приклад 1:
Він, очевидно відчувши граматичну та знакову вичерпаність різномастних есхатоцентричних побудов типу: «кінець літератури», «кінець історії», «кінець тисячоліття», «кінець рефлексії» тощо, моделює ситуацію «позачасся», не проголошуючи пограничної, відправної точки «кінця часів». Позачасся для нього позбавлене будь-яких ознак, характеристик, домінант, онтологічної доцільності.
— Невідомий автор