1. (діал.) Викопати, вирити щось із землі, вивергти на поверхню (про тварин, що риють нори).
2. (перен., розм.) З великими зусиллями, наполегливістю знайти, добути, дістати щось важкодоступне або приховане.
вибуркувати
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |