Значення
- (Зоологія) –
(діал.) Викопати, вирити щось із землі, вивергти на поверхню (про тварин, що риють нори).
- (Лінгвістика) –
(перен., розм.) З великими зусиллями, наполегливістю знайти, добути, дістати щось важкодоступне або приховане.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я вибуркую, ти вибуркуєш, він вибуркує, ми вибуркуємо, ви вибуркуєте, вони вибуркують