вибучитися

[ʋɪbut͡ʃɪtɪsjɑ] Дієслово

Буква:В

Значення

  1. (Психологія) –

    (розм.) Розсердитися, розлютуватися, втратити самовладання від гніву; вийти з себе.

  2. (Лінгвістика) –

    (перен., розм.) Проявити велику енергію, запал, наполегливість у якійсь діяльності; розгорітися, запалитися.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

я вибучуся, ти вибучишся, він вибучиться, ми вибучимося, ви вибучитеся, вони вибучаться

Більше записів