Значення
- (Лінгвістика) –
Різко, з силою вирватися, вирвати щось звідкись; вихопити.
- (Лінгвістика) –
Розмовне. Швидко, різким рухом витягти, дістати щось (часто з кишені, з-за пазухи тощо).
- (Лінгвістика) –
Розмовне, експресивне. Несподівано, різко вимовити, вигукнути щось (часто з обуренням).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я вибучу, ти вибучиш, він вибучить, ми вибучимо, ви вибучите, вони вибучать