Значення
- (Лінгвістика) –
(розм.) Докладати надмірних зусиль, намагатися зробити щось із зайвим старанням, часто з відтінком невпевненості або метушні; копітко, але непродуктивно працювати над чимось.
- (Лінгвістика) –
(перен., розм.) Тривало та настирливо чогось домагатися, благати, докучати проханнями; випрошувати.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я вибідую, ти вибідуєш, він вибідує, ми вибідуємо, ви вибідуєте, вони вибідують