Значення
- (Техніка) –
Властивість бути вставним, здатність до вставки або включення в щось.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці: характеристика мовної одиниці (слова, словосполучення, речення), що граматично не пов’язана з членами речення та виражає додаткове, модальне або емоційне ставлення мовця до висловлюваного (наприклад, “на жаль”, “звичайно”, “мабуть”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вставність, р. вставності, д. вставності, з. вставність, о. вставністю, м. вставності, к. вставносте