Значення
- (Юриспруденція) –
Особа, яка вручає щось комусь, передає щось у власність, користування або на зберігання.
- (Юриспруденція) –
У юридичній практиці: сторона в договорі або угоді, яка передає майно, документ, гроші або іншу цінність іншій особі (вручателю) для певних цілей (наприклад, на зберігання, в оренду, для доставки).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. вручитель, р. вручителя, д. вручителеві, з. вручителя, о. вручителем, м. вручителеві, к. вручителю