1. (скорочення від “відділ по боротьбі з диверсійно-терористичними формуваннями”) — спеціальний підрозділ у складі органів державної безпеки СРСР (КДБ), створений для протидії українському національно-визвольному руху (ОУН-УПА) у післявоєнний період (1944–1950-ті рр.).
2. (переносно, істор.) — символ карально-репресивної політики радянської влади щодо України, спрямованої на фізичне знищення та моральний приниження її патріотів.