1. Військо, армія, збройні сили держави або народу.
2. (у множині, заст.) Військові люди, воїни; військо.
3. (перен., висок.) Сукупність людей, об’єднаних спільною боротьбою за якусь ідею, справу.
воїнство
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
– Не лiпо єсть, пане сотнику, совокупляти фарао-ницькоє всевоїнство з нами, правовiрними. Тут i без цигана можна возгребiє сотворити.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
Приклад 2:
Іними словами, вєра в оборонну мощ чор них фігур настільки крєпка, шо позволяє плювать на біле воїнство крізь бойніци (да ще й із піжонскіх харкачок). Чорні ніби кричать до білих в громадний рупор — впірьод, спєсівая орда!
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |