Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва історичної місцевості в Києві, що розташовувалася на схилах Старокиївської гори, між сучасними вулицями Володимирською, Великою Житомирською та Десятинною; у давнину — частина Верхнього міста.
2. Застаріла назва для підйому, крутого узвозу або гори, на яку щось або когось возили (возили).
Приклад 1:
Ніби я сиджу, згорнувши руки, — обізвався чоловік, — а воно було б дуже добре розкопать возвіз, та ще так трошки навскоси. — Авжеж навскоси, щоб, бач, було не так круто: так, приміром, од того чагаря та до мого тину, — сказав Кайдаш, ще й пальцем махнув навскоси.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”