воздух

1. Застаріла форма слова “повітря” — природна суміш газів (переважно азоту та кисню), що становить атмосферу Землі і якою дихають живі організми.

2. У церковній лексиці: покривало для священних предметів (наприклад, чаші) або частина облачення священнослужителя, що використовується під час літургії.

Приклади вживання

Приклад 1:
Реветь, і душу іспускаєть, І воздух грімом наповняєть; На всіх напав великий страх! Не спас ні рост, ні сила многа, Пропав Битіас, мов стонога; І ісполин єсть черв і прах.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |