Древослів

Словник Української Мови

воєначальник

[ʋojɛnɑt͡ʃɑlʲnɪk] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    Особа, яка очолює військове формування або армію, здійснює верховне командування під час війни або великих бойових дій; полководець.

  2. (Історія) –

    Високопоставлений військовий командир (у давнину або в історичному контексті).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. воєначальник, р. воєначальника, д. воєначальникові, з. воєначальника, о. воєначальником, м. воєначальникові, к. воєначальнику

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів