вовчиця

1. Самиця вовка; вовчиха.

2. Рослина з родини вовчникових, отруйний чагарник із жовтими квітами, що розквітає ранньою весною; вовче лико, вовчий плід, вовчі ягоди (Daphne mezereum).

3. Рослина з родини айстрових, багаторічна трав’яниста рослина з жовтими квітками; вовчак, вовчуг (Doronicum).

Приклади вживання

Приклад 1:
Мелашка розлютувалась за своїх дітей, як вовчиця, кинулася до Мотрі й трохи не здерла з неї очіпка. Карпо й Лаврін пішли до священика.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (однина) |