Словник Української Мови
Буква
1. Рідкісний варіант слова “воронка” у значенні: конусоподібний посуд або заглиблення з розширеним верхом і звуженим низом для переливання рідин, насипання сипких речовин.
2. Розмовна назва автомобіля марки “Volkswagen” перших поколінь, що мав характерну округлу форму кузова.
3. У кримінальному жаргоні радянських часів — закритий автомобіль (переважно “чорний ворон” або фургон), яким співробітники НКВС та інших спецслужб перевозили заарештованих.
Приклад 1:
— засiкши й виловивши iз збитого в купу розбутi‑лого стада, волiкли попiд пахи двоє гевалiв в унiформi, i вiн не дiставав до асфальту ногами, рештки товариства розгублено посунули слiдом, не знаючи, що почати, а вiн уже лебедiв до тамтих жалiбно: “Рєбята, ну бросьтє, ну отпустiтє, рєбята”, ноги пручалися, смикаючись у повiтрi окремо вiд тулуба, твiй зайчик, шафа двометрова, плiвсь як сомнамбула й знай мимрив — та нi, та де, та нiчо’ вони йому не зроблять, — а воронок уже стояв напоготовi, з роззяпленим заднiм отвором, i ти знову — вiдважна жiнка! — плигонула пiд колеса, пантерячим ривком на цей раз уже красивого й сильного тiла, довгонога блискавка в короткому кожушку, аж тамтих на два боки розкидало — а вже впихали чувака в машину: “Мальчiкi, — кресонула навiдлi голосом, аж забринiло, — да што ж ви ето, в самом дєлє, а?!”
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”