ворог

[ʋoroɦ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    Той, хто перебуває у стані боротьби, протистояння, війни з кимось; противник, супротивник.

  2. (Психологія) –

    Той, хто ставиться до когось із ненавистю, неприязню; недруг.

  3. (Юриспруденція) –

    Той, хто завдає шкоди, створює небезпеку або перешкоджає чомусь; лиходій.

  4. (Історія) –

    Військовий противник, супротивна сторона у збройному конфлікті.

  5. (Медицина) –

    У переносному значенні: те, що завдає шкоди, з чим ведуть боротьбу (наприклад, хвороба, шкідливі явища).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ворог, р. ворога, д. ворогові, з. ворога, о. ворогом, м. ворогові, к. вороже

Більше записів