вона

1. Третя особа однини жіночого роду, що вказує на особу або істоту жіночої статі, про яку йдеться, або яка бере участь у розмові як об’єкт мовлення.

2. Третя особа однини жіночого роду, що вживається стосовно предметів, явищ, понять жіночого роду, надаючи їм ознак особи.

3. Уживається як займенник-підмет у безособових конструкціях для позначення загального, невизначеного діяча або стану (наприклад: “Їй не спиться”).

Приклади:

Приклад 1:
В найбільш загальному виразі можна сказати, що кожне польське підприємство здійснює свій власний , авторський вибір щодо способу реалізації логістичних процесів залежно від таких чинників, як: 1) розмір фірми; 2) галузь, до якої фірма належить; 3) регіон чи євро регіон, де вона знаходиться; 4) широта асортименту товарів/послуг, що виробляються; 5) форма власності – державна, приватна; 6) величина (частка) закордонного капіталу; 7) форма інтернаціоналізації виробництва; 8) місце логістики в організаційно – управлінській структурі фірми; 9) рівень інформатизації в стратегічних та оперативних рішеннях; 10) термін створення та час її функціонування на ринку. Дуже часто авторські, унікальні за своєю сутністю методи, технічні та технологічні рішення, що застосовуються в логістичних процесах підприємств знаходяться під пильною охороною, оскільки трактуються як важливий чинник отримання конкурентної переваги на ринку.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Приклад 2:
Моя товаришка з Канади Марія Скрипник, комуністка (вона навчалася в партійній школі у Києві, де ми й познайомилися), діячка прорадянського Товариства об’єднаних українців Канади, редактор його органу — англомовної газети «The Ukrainian Canadian» — і перекладачка української літератури на англійську мову, людина добра й порядна, звернулася до канадської компартії з проханням втрутитися в мою ситуацію. Мотивація: негоже, щоб людина з таким прізвищем, відомий літературознавець, племінниця класика української літератури, та ще й з малолітньою дитиною, залишалася без засобів до існування.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 3:
Коли Вячеслава уже в засланні заарештували ще раз, сфабрикувавши брудну справу зі зґвалтуванням, і Атена вибралася до нього на суд в Якутію, вона надсилала мені телеграми з кожного пункту своєї via dolorosa: відчуття хай віртуального, але зв’язку й підтримки. На все життя я запам’ятала епізод, який Атена оповіла мені, повернувшись після суду.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”