Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність волосин, що ростуть на шкірі людини (переважно на голові), а також на тілі деяких тварин.
2. Окремі волосини, розглянуті як матеріал або об’єкт догляду (наприклад, при розмові про стрижку, фарбування).
3. Застаріле або поетичне позначення окремої волосини.
Приклад 1:
Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому — барви мулу, на голові корона із скойок.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Волосся на голові китайці не стригли, а збирали його в тугий пучок і закручували на потилиці. Ця зачіска протрималася у Китаї аж до XVII ст., поки завойовники-мань- чжури не примусили китайських чоловіків на знак покори носити довгу косу.
— Невідомий автор
Приклад 3:
(<< back) 62 Хліб, риба, волосся, кінець, вогонь, камінь, пил, попіл (лат.). (<< back) 63 Божою ласкою князь і володар Малої Русі (лат.).
--- Тютюнник Григорій, "Вир"