1. (нейроанатомія) Термін, що позначає особливу просторову організацію, розташування та взаємозв’язок нервових волокон (фібрил) у певній ділянці головного мозку, що становить основу його будови та функціонування.
2. (гістологія) Характерна структура та орієнтація волокнистих елементів (наприклад, колагенових або еластичних фібрил) у тканині або органі, що визначає їхні архітектонічні властивості.