1. Зменшувально-пестливе від слова “внук” — син сина або дочки.
2. (переносно, зневажл.) Про молодого, недосвідченого чоловіка, юнака.
внучок
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Знакомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч. Авентій був розбійник з пупку, Всіх тормошив, валяв на купку, Дивився бісом, гадом, сторч.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |