1. Донька сина або доньки щодо їхніх батьків.
2. (переносно) Представниця молодшого покоління, нащадок у широкому розумінні (часто вживається зі зневажливим відтінком).
внучка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Я тоді гірко жартувала, що в нашій родині «не репресованою» залишилася тільки моя трирічна внучка. Тричі подавали ми заяви на одруження (відмовитися від цієї — явно провальної!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |