внучок

1. Зменшувально-пестливе від слова “внук” — син сина або дочки.

2. (переносно, зневажл.) Про молодого, недосвідченого чоловіка, юнака.

Приклади:

Приклад 1:
Знакомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч. Авентій був розбійник з пупку, Всіх тормошив, валяв на купку, Дивився бісом, гадом, сторч.
— Самчук Улас, “Марія”