1. Зменшувально-пестливе від внук або внучка; дитина сина або дочки.
2. (переносно, рідко) Про молодого, недосвідченого нащадка у певній справі, професії або традиції.
внученя
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови