Словник Української Мови
Буква
1. Органи державного управління, вищі органи політичної влади в державі або на певній території; уряд, адміністрація.
2. (у множині) Представники цих органів, керівні кола, особи, які обіймають керівні посади в системі державного управління.
3. (заст. та спец.) Право та можливість розпоряджатися, панувати; влада, могутність.
Приклад 1:
Тоді жезл твоєї власті стане намного дліннєє і могущєствінні ше, ніж самий спритний хобот. А главне, шо ти побачиш світ не за хламльонною лавкою старйовщика — ти узриш весь його чоткий дуалізм і не ступиш на стезю іновєрцов та боговідступників.
— Невідомий автор
Приклад 2:
Під впливом сих і інших обставин різним чином комбінуються громадські відносини в поодиноких землях, але взагалі спиняється дальший розвиток князівської власті, князівсько-дружинного елементу; громада прибирає більший вплив, більшу участь в справах політичних. Але се не веде до з’єднання тих двох основних елементів нашого політично-громадського устрою; вони стоять один проти одного, то входячи в колізії, то сходячись в якомусь modus vivendi,[6] але завше окремі.
— Невідомий автор
Приклад 3:
Але потiм зовсiм зрадiла, бо Серьога i при «савєцькiй власті» залишився за командира. Так що почала Варя гуляти з ним i при новому режимi.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”