Словник Української Мови
Буква
1. Право та можливість управляти державою, суспільством, колективом, підпорядковувати собі волю та поведінку людей; органи державного управління та контролю.
2. Політичне панування, державне правління, система державних органів.
3. Влада, могутність, сила, вплив, що дозволяють підпорядкувати когось або щось своїй волі.
4. Право та можливість розпоряджатися, управляти ким- або чим-небудь, наказувати.
5. Здатність, сила, що дає змогу впливати на когось або щось; авторитет.
Приклад 1:
Неоціненні кадри: загальні збори професорів і студентів ІНО, робітничі заворушення проти влади — маніфестація безробітних під гаслом «власть советам, а хлеб нам»… Чутки, які зловісно розповзаються і стають реальністю. Запис від 1 грудня 1928 року: «Гавкають…».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
I дана їй власть на усьому лицi земному i чаклувати, i обаяти, i глумитися цiлоє врем’я i полвременi. – Так, знаєш, що зробимо?
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”
Приклад 3:
Не завидит побѣдам, от восток до запад власть простирающим, вѣдая, что обладатель, здѣлався слугою для мно-жайших, бывает рабом сердечных своих подлостей. а Georgius iste fuit quispiam episcopus amicus Sidronio.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”