власноправність

Значення

1. (Юриспруденція) –

   (філософія, право) Властивість суб’єкта (особи, організації, держави) бути першоджерелом права для самого себе, самостійно встановлювати для себе норми та правила поведінки, що є основою автономії та суверенітету.

2. (Політологія) –

   (політологія) Суверенність, державний суверенітет як верховенство та незалежність влади, здатність народу чи держави самостійно визначати свою долю.

3. (Юриспруденція) –

   (заст., іст.) Стан володіння власними правами, правовий статус повноправної особи; правоздатність.

Правопис та відмінювання