1. (філософія, право) Властивість суб’єкта (особи, організації, держави) бути першоджерелом права для самого себе, самостійно встановлювати для себе норми та правила поведінки, що є основою автономії та суверенітету.
2. (політологія) Суверенність, державний суверенітет як верховенство та незалежність влади, здатність народу чи держави самостійно визначати свою долю.
3. (заст., іст.) Стан володіння власними правами, правовий статус повноправної особи; правоздатність.