Древослів

Словник Української Мови

власність

Буква

1. Право або можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном, коштами, результатами інтелектуальної праці тощо; сукупність матеріальних цінностей, що належать особі, організації чи державі.

2. Сукупність речей, майна, коштів, що є у чиємусь володінні; майно.

3. (у філософії та соціології) Суспільне відношення щодо володіння, розпорядження та використання засобів виробництва та продуктів праці.

4. (переносне значення) Характерна, невід’ємна риса, якість когось або чогось; властивість.

Приклади вживання

Приклад 1:
За договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати товар у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти товар і заплатити за нього визначену грошову суму. У новому Цивільному кодексі України, крім традиційних для даного договору зобов’язань продавця (попереджати покупця про права третіх осіб на продаваний товар, зберігати його до передачі покупцеві), сформульовано багато нових правил, які стосуються визначення кількості, асортименту, якості, комплектності товару, тари й упакування, термінів передачі товару покупцеві і наслідків невиконання їх продавцем.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів