1. Особа, яка має верховну владу в державі; монарх, правитель, володар.
2. Той, хто володіє чим-небудь, має щось у своїй власності; власник, господар.
3. (переносно) Той, хто має повну владу над ким-чим-небудь, панує над кимось або чимось.
владник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Твій владник, твій могучий князь Данило пропав десь безвісти. Замість обернутися до свого народу, віддати йому його свободу і зробити з нього живу, непоборну запору проти монгольського наїзду, він, поки монголи руйнують його край, побіг до угорського короля, у нього благаючи помочі.
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |