1. Дія за значенням дієслова “владарювати”; перебування при владі, правління, панування (про монарха, верховного правителя).
2. Перен. Переважання, домінування, панування (про явища, почуття, ідеї тощо).
владарювання
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Як бачимо, вже в давнину люди, особливо ж прина- лежні до розвинутих на той час культур, чудово розуміли, що секс може відбуватися і без владарювання похітли вого пана Ph, що секс аж ніяк не є справою тільки двох суб’єкт-об’єктів, а щонай менше — справою всього суспільства. Контроль жерців над процесами зачаття, ха рактерний для всієї праісторії людства, нею, на щастя, не вичерпується.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Така спорідненість виникла ще, певно, в епоху владарювання амбівалентних за своєю природою хтонічних божеств. Таких як Іштар, Ісіда, Кібела, Персефона, Церера, наша Золота Баба з веснянок і гаїлок, яка пізніше трансформувалася в казковий образ Баби Яги.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: іменник (однина) |