Словник Української Мови
Буква
1. Жінка, яка володіє ким-небудь або чим-небудь, має владу над кимось; повелителька, володарка.
2. (заст.) Дружина владаря (правителя, монарха); цариця, королева.
3. (перен., поет.) Та, що панує, домінує, має вирішальний вплив у певній сфері; повелителька, володарка (наприклад, “владарка дум”, “владарка сердець”).
Приклад 1:
Іштар волає, мов у муках пологів, Владарка богів, чий голос чудовий: «Хай би той день обернувся на глину, Як у зборі богів я намислила кари: На згубу людям моїм війну зголосила? Чи на те я людей сама народила, Щоб, як рибний народ, наповнили море!» Боги-Ануннаки разом з нею плачуть, Боги змирились, плачем зайшлися, З’юрмилися разом, губи їм пересохли.
— Невідомий автор