вказівник

1. Той, хто вказує на щось, показує напрямок або місце; покажчик, провідник.

2. Довідкове видання, збірник відомостей, правил або рекомендацій з певного кола питань; інструкція, посібник.

3. У мовознавстві — розряд слів, що вказують на предмети, ознаки, кількість або обставини, не називаючи їх конкретно (наприклад, займенники, деякі частки).

4. У програмуванні — змінна, що містить адресу в пам’яті комп’ютера, за якою зберігаються дані або виконуваний код; посилання.

5. Пристрій або частина пристрою (наприклад, стрілка, лінія, світловий сигнал) для показу чого-небудь (напрямку, величини, стану).

Приклади вживання слова

вказівник

Приклад 1:
Зруйновану дорогу впродовж двадцяти років так і не заасфальтовано, а автомобілістів, змушених долати екстремальну, засипану камінням ділянку, попереджає не поновлюваний із 86-го року вказівник: «Обережно! Завалля!», а за кілька метрів — підфарбований, а тому вкрай цинічний транспарант: «Щасливої дороги!».
— Невідомий автор