Древослів

Словник Української Мови

вказівка

Буква

1. Дія за значенням дієслова вказати; інформування про щось, роз’яснення, настановлення.

2. Конкретна порада, розпорядження або наказ, що визначає порядок дій, поведінки або виконання чогось.

3. Документ, інструкція або запис, що містить такі розпорядження чи роз’яснення.

4. У техніці, обчислювальній техніці — команда або сигнал, що задає певний алгоритм дій пристрою або програмі.

5. У лінгвістиці — демонстративний, вказівний займенник або інша мовна одиниця, що вказує на предмет, особу, явище (наприклад, “той”, “цей”, “ось”).

Приклади вживання

Приклад 1:
Чек повинний містити: – найменування «чек», включене в текст документа; Договор (контракт) закупки Способи платежуФорми розрахунків Розрахунки платіж- ними дорученнями Розрахунки акредитивом Розрахунки інкасо Розрахунки векселями Розрахунки чеками Оплата в кредит Оплата у розстрочку За фактом одержання З частковою передоплатою З повною передоплатою169 – доручення платнику виплатити визначену грошову суму; – найменування платника і вказівка рахунка, з якого повинний бути виконаний платіж; – указівка валюти платежу; – указівка дати і місця складання чека; – підпис особи, що виписує чек (чекодавця). У рамках зазначених форм розрахунки можуть виконуватися з частковою передоплатою і за фактом одержання товару, з передоплатою цілком – за весь товар, оплатою у розстрочку тощо.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”

Приклад 2:
Можна було б чекати, що коли така вказівка була у першоджерелі “концепції” – вона буде без змін повторена й наступними авторами. a 281 b Пізні українські житія св.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів